Анонси

Денис Шпонтак: «Закарпатські рибалки змушені виїжджати в інші регіони і навіть інші країни» (ФОТО)Переглядів: 1370 | 2018.10.25 15:51

Власник магазину «BigFish» відверто про стан рибальських справ у краї.

44851536_1994388014192553_8866045261932134400_n

  • Сьогодні більшість закарпатських рибалок нарікають на обмеженій кількості водойм, а якщо бути точним – їх придатності. Я говорю про повноцінну любительську , спортивну риболовлю. Як фахівець, прокоментуйте, будь ласка: підтвердьте чи то спростуйте такі твердження.
  • Відверто, за останні 10-15 років на пальцях однієї руки можна порахувати озера, які привели до ладу і більш-менш повноцінно функціонують для риболовлі. Насправді дуже плачевна ситуація з водоймами у Закарпатті. Відтак багато спортсменів, риболовів-любителів змушені виїжджати за межі регіону, аби порибалити на хороших озерах. До прикладу – це Львівська область, яка рухається абсолютно у протилежному від нашого регіону напрямку. Я вже мовчу про сусідів-угорців, які у своєму розпорядженні мають усі зариблені озера. Будь ласка, вибирай водойму, котра припала до душі і лови собі в задоволення. На Срібній ж бо Землі ситуація, я не побоюсь цього слова – критична. Ви запитаєте чому? Відповідь дуже проста: відсутність культури риболовлі, ентузіастів-організаторів, які дбали б не про власні інтереси, а у першу чергу про облагородження та зариблення водойм. Можливо, це невеликий бізнес-проект – створення озер для риболовлі, але ним потрібно займатись. Позаяк риболовів у Закарпатті, повірте, вистачає. А жодна водойма не відповідає вимогам повномасштабних змагань.
  • Ви мене дещо випередили. Так, цілком погоджуюсь, якісь містечкові змагання у краї проводять, та вони далекі від ідеальних, масових. У першу чергу які критерії повинні бути притаманні озеру, де можна організувати рибальський фест міжрегіонального чи то всеукраїнського рівня?
  • Озеро від 20 гектарів, зариблене, облагороджене. Це як мінімум. Їх у регіоні (мова про величину) насправді вистачає, але вони у занедбаному стані. До прикладу, озеро в селі Андріївка (Андрашовці). Пригадую, там раніше була зона відпочинку із катерами, катамаранами, пляжна зона, велика кількість риби. Але за останні 5 років виловили практично усю браконьєрським шляхом. Справа у тім, що банально за ним ніхто не дивиться. Горбок – одна з найбільших і найкращих у минулому водойм. Якби ці два озера працювали повноцінно, більше б і нічого не треба було. Інші водойми взяті в оренду чи приватизовані. Такі озера закриті для риболовів. Тобто несуть суто комерційний характер. Можна перераховувати ще озера, населені пункти. Їх безліч у нашому регіоні. Але згадані мною водойми найпопулярніші. принаймні у минулому були. Там цілі покоління ловили рибу. Виходить, що тоді не було браконьєрства. Була інша культура…
  • Ви згадали про озера, та Закарпаття багате і річками. Вони теж користуються великою популярність з-поміж рибалок чи то користувались..?
  • Латориця – раніше в ній водився увесь різновид риби. Пам’ятаю, коли був ще дитиною, мій батько завжди був з уловом і не тільки він. Та я знову повертаюсь до браконьєрства: електровудицями, сітками, підводне браконьєрство (аквалангісти). Над якими нема контролю. Такі горе-рибалки вбивають маточне поголів’я в необмеженій кількості. Наслідком чого є знищення окремих видів риб. Потрібно констатувати факт, що наші річки оживають виключно після паводків. Коли риба заходить із сусідніх держав каналами. Для риболовів не секрет, що ловити у нашій річці і переїхати через кордон на ту ж річку – це два різні рибальства.
  • Ви згадували ситуацію в сусідній Угорщині. Певно, більше дбають про розвиток і популяризацію спортивної риболовлі, зариблення, облагородження водойм і в тій же Словаччині?
  • У всіх країнах ЄС цим питанням піклуються на загальнодержавному рівні. Тобто в бюджеті закладають гроші на розвиток рибальства, зариблення. За водоймами дивляться не так, як у нас. Є газди на озерах. Річки повсякчас контролюють відповідні структури. Аби Ви розуміли, до прикладу, у Словаччині за браконьєрство карають ув’язненням до 5-ти років. Я вже мовчу про штрафи. І ніхто, повірте, ніхто не буде ловити рибу, як у нас. Потрібно просто запозичити європейський досвід і на державному рівні переглянути і встановити жорсткіші покарання за незаконний вилов риби. Браконьєрство – проблема, характерна не тільки Закарпаттю, а і всій державі.
  • А чому, скажімо, у Львівській області ситуація краща. Там зовсім інша культура риболовів?
  • Так. Усе розпочинається з виховання, культури. Ті люди, які опікуються озерами, я б сказав фанати своєї справи. У тій же Львівській області, на окремих водоймах керують справжні риболови. Вони живуть не лише сьогоденням, а й думають про майбутні покоління. У нас же та і в інших областях практика за останні 10 років повністю протилежна – якомога більше ти зловив риби будь-яким шляхом, тим кращий ти рибалка. І вже дійшли до того, що відбувається повне переосмислення ситуації окремими риболовами. Вони усвідомлюють, що їх дітям незабаром не залишиться в краї водойми, де можна буде порибалити. Бо озера не зариблюють, а тільки знищують. Сьогодні люди готові об’єднуватись у риболовні спілки, робити внески, аби покращити ситуацію. Проте без державницької підтримки нічого не вийде. Бо у нас штрафи реально смішні, якщо не помиляюсь – від 34 гривень за браконьєрство. І порівняйте з 5-тьмя роками ув’язнення. Рано чи пізно ми всі усвідомимо і прийдемо до практики сусідів. Але хочеться не вдаватися у крайнощі. Хочеться, аби Закарпаття слугувало прикладом для інших, а не навпаки. Ми як ніхто, за рахунок сусідніх держав, бачимо і хотіли б наслідувати цю культуру. На окремих водоймах у певний період часу є обмеження на вилов риби, якого усі дотримуються. Є культура самої поведінки риболова: кожен залишає своє місце чистим, сміття забирають із собою. Усі риболови є членами асоціації риболовів країни. Вони платять за свій квиток і відповідно ці гроші ідуть на зариблення, облагородження водойм, контролю за ними. У країнах ЄС ця культура передається з покоління в покоління.
  • У нас є подібні закордонним – європейські озера, можливо, озерцята?
  • Хочеться відзначити всього три водойми, де можна порибалити і відпочити. До прикладу: «Лагуна» – у Верхньому Коропці, що на Мукачівщині, «Туту-то» – у Берегові та два озера у Малій Доброні. Там займаються зарибленням, дивляться за водоймами, чистять їх. Є усі умови для сімейного відпочинку. Адже риболовля – це хороше і комфортне проведення часу з друзями, близькими, а не тільки улов, як наслідок. Власники чи то орендарі, згадуваних мною озер, живуть цими водоймами. Та у вихідні практично ірреально знайти вільне місце. Мова про недостатню кількість водойм. Кожен любить різний відпочинок, мають бути і дикі озера, які просто не треба чіпати, хтось любить рибалити на річках. Але усе починається з культури.
  • Ви є спонсорами чи не усіх змагань рибалок, які проводять на Закарпатті. У такий спосіб намагаєтесь формувати нову плеяду культурного рибальського суспільства?
  • Ми і справді підтримали більшість змагань, які стосується коропової, спінінгової та поплавкової риболовлі, дитячі змагання. Не відмовили жодному, хто до нас звертався із приводу організації змагань. Ми завжди відгукуємось на усі ідеї, пов’язані з популяризацією риболовлі. Найголовніше для нас якраз правильне виховання дітей: спіймав рибу – відпусти, бережне відношення до неї та водойми. Ось запорука успіху. Найбільшу увагу потрібно приділяти дітям. Стрімко розвиваються технології і молодь менше звертає увагу на спілкування з природою. Дуже приємно, коли самі діти приходять у магазин або їх батьки вибирають рибальське знаряддя. У майбутньому є плани створити гурток, у якому безкоштовно навчатимемо дітей рибальських азів та, безперечно, риболовної культури.

44765784_298833840721152_1209516799767347200_n

44628845_270185076967326_6494837420318523392_n

43646113_292738311562919_7549357934229061632_n

Віталій БІРОВЧАК

obolok.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *